Іван Врецьона (псевдонім – Іван Златокудр) – український поет, перекладач, член Спілки польських письменників. Народився 7 квітня 1930 р. у Винниках. Із 1959 року він живе і працює в Польщі.

Щороку чоловік гостює в місті дитинства. А з редакцією «Винниківського Вісника» він щедро ділиться спогадами та фото з періоду дитинства та юності у Винниках.

На цій світлині 60-их років – Іван Врецьона біля  оленя із серії радянського гіпсового реалізму на острові тодішнього Комсомольського озера.

«Колись у винниківських лісах водилися живі сарни та олені, – каже пан Іван. – А на території озера було чимало різних гіпсових фігурок. Я пам’ятаю ще часи, коли озеро було ставком пана Станіслава Ліпського. Маю фото, на якому видно млин, що був на ставку, де шлюз. Ми в молоді роки ходили туди купатися. Квиток на увесь день коштував 20 грош».

Маєток брата Ліпського, який також мав ставок, але менший,  нижче від Комсомольського озера, перетворили на грабарню. В 1947 році брати Ліпські виїхали до Польщі. Ставок і млин стали напівруїною…

За словами пана Врецьони, за «других большевиків» озеро пробувала облаштувати місцева тютюнова фабрика. «Але, мабуть, ту ідею «позичив» хтось зі Львова. І тоді озеро викопали вручну. Воно стало десь у чотири рази більше, ніж був став поляка Ліпського», – розповів Іван Врецьона.

Дозвілля винниківчан організовували й біля ставка (вул. Шевченка). Згадує пан Врецьона про першу жертву любові. Біля костелу та ставка застрелився радянський офіцер через нерозділене кохання до місцевої дівчини – польки Гелени.

Ще чоловік розповів, як відразу з костелу люди йшли на площу до теперішньої Школи мистецтв. Туди приїжджав звіринець, цирк, були гойдалки, за 20 грош показували живу морську сирену.

«Я щороку бачу як Винники розбудовуються, – каже Іван Врецьона. – Минувшина залишається тільки в нашій пам’яті».

Фото Івана Врецьони на озері. 60-ті роки

Млин довоєннного власника озера Станіслава Ліпського