Винниківчанка Ірина Мисько про підняття над Ратушею синьо-жовтого прапора третього квітня 1990 року

Винниківчанка Ірина Мисько про підняття над Ратушею синьо-жовтого прапора третього квітня 1990 року

Мешканка Винник, колишній педагог із багаторічним стажем (1967-2003), депутат Львівської міської ради І-го і ІІ-го скликань Ірина Мисько поділилася спогадами про підняття жовто-блакитного прапора на будівлі Ратуші у Львові 3 квітня 1990 року. – Ірино Андріївно, пам’ятаєте той день? Що для вас означало підняття прапора над мерією? – Ця подія вже історія, яка варта нашої

Мешканка Винник, колишній педагог із багаторічним стажем (1967-2003), депутат Львівської міської ради І-го і ІІ-го скликань Ірина Мисько поділилася спогадами про підняття жовто-блакитного прапора на будівлі Ратуші у Львові 3 квітня 1990 року.

– Ірино Андріївно, пам’ятаєте той день? Що для вас означало підняття прапора над мерією?

– Ця подія вже історія, яка варта нашої пам’яті. Щороку ми відзначаємо День підняття українського прапора над міською ратушею, адже це стало важливим кроком на шляху до відновлення незалежної держави.

Депутатами І-го демократичного скликання від Винник, крім мене, були Мирон Калатин і лікар В’ячеслав Кирилюк, який працював у нашому місті. Загалом депутатський корпус Львівської міської ради складався зі 150 осіб. На другу каденцію їх кількість зменшили до 50.

Для нас підняття прапора було важливою подією, бо в часи СРСР навіть говорити про жовто-блакитний прапор було небезпечно. Знаю випадки, коли у Винниках за те, що люди зберігали прапор на горищі, їх відправляли в заслання…  Зміни почалися після Чорнобильської трагедії. Люди почали сміливіше піднімати голови, говорити про самостійну державу. У той період це було великою відвагою.

– Яким був шлях до того, щоб стати депутатом?

–  У 1989 році створили Народний Рух у багатьох містах України й у Винниках також. Мені було важко працювати, виховувати дітей, але я знаходила час, щоб брати участь у різних заходах. Ми докладали чимало зусиль для того, щоб вибори були демократичними. І досягли цього – у бюлетенях було кілька кандидатів, а не один. У всіх радах переважали рухівці. У Львівській їх було 116 зі 150. Коли ми вперше зайшли в Раду, побачили на стіні величезні портрети Горбачова, Леніна, Маркса, прапори УРСР, СРСР.

Другого квітня відбулася перша сесія, до якої спеціально пошили синьо-жовтий прапор, який освятили в церкві святого Юра. Третього квітня його підняли над львівською міською радою.

– Що зберігаєте на згадку з того патріотично піднесеного часу?

– Книги, вирізки з тодішніх газет, взірець бюлетеню, світлини, синьо-жовті значки, які ми з гордістю носили. Але, крім цих практично вже музейних експонатів, найважливішою є пам’ять про події майже тридцятирічної давнини.

visnyk
ADMINISTRATOR
PROFILE
Розмовляла Лариса КУБСЬКА

Дивіться також

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов'язкові поля позначено *

Cancel reply

Останні новини