Портал у минуле: Цісарська криниця зберігає енергетику Винник кількох століть

Портал у минуле: Цісарська криниця зберігає енергетику Винник кількох століть

Забрукованою стежкою Митрополита Шептицького з вулиці Галицької зручно вийти до однієї з найдавніших пам’яток у Винниках – Цісарської криниці. Ще дорога до неї є з Кута. Посеред лісу побудована кам’яна споруда з аркоподібним входом і нішами у стінах з двох боків. Виглядає, що її не торкнулася урбаністика, зберігши для нащадків практично в первісному вигляді, а

Забрукованою стежкою Митрополита Шептицького з вулиці Галицької зручно вийти до однієї з найдавніших пам’яток у Винниках – Цісарської криниці. Ще дорога до неї є з Кута.

Посеред лісу побудована кам’яна споруда з аркоподібним входом і нішами у стінах з двох боків. Виглядає, що її не торкнулася урбаністика, зберігши для нащадків практично в первісному вигляді, а тихенький шум води налаштовує на спокій і гармонію.

На Куті були сильні джерела, що заливали частину Винник, доки їх не уярмила у водопроводи тютюнова фабрика

Датується будівля, яку раніше називали студнею, 1826 роком. Це шахтний колодязь з чистою водою, що надходить з підземних джерел через складну мережу таємних переходів і галерей, що були споруджені під горою.

За легендою, таку назву криниця отримала через те, що начебто нашими теренами проїжджав австрійський цісар  і зупинився напитися води з цієї лісової кринички.

Легенда має підкріплення –  Михайло Влох подає інформацію, що австрійський імператор під час подорожі Галичиною у 1817 р. відвідав фабрику тютюну у Винниках та оглянув виробництво.

«На захід від винниківського замку територія мала назву «На Куті», що формою нагадує геометричний кут, – йдеться в історично-мемуарному збірнику «Винники, Звенигород, Унів та довкільні села» (1970 р.)  М. Влоха. – Там були сильні джерела, що заливали частину Винник, доки тютюнова фабрика не уярмила джерела у водопроводи для свого вжитку. Обмуровані й накриті джерела називали «Цісарською студнею».

У «Винниківському Віснику» за 30 грудня 1997 року опублікована розвідка про Цісарську криницю Ігоря Германа.

У статті «Цісарська криниця – одне з найдавніших джерел водопостачання міста Винники» зазначено, що у 1826 році колишні власники фабрики тютюну збудували самопливний дерев’яний водопровід до фабрики, а на місці криниці спорудили закрите приміщення. У нішах на фасаді, за переказами, могли бути кам’яні статуї або ікони Матері Божої та Ісуса Христа. Зараз ніші порожні.

Відомості про перебудову даного водозабору і водопроводу до 1940 року відсутні.

Протягом 1946-76 рр. приміщення водозабору та водопроводу експлуатувала та обслуговувала тютюнова фабрика, але криниця вже не задовольняла її виробничих потреб. Було облаштовано нові свердловини і збудовано новий водопровід.

Як повідомив заступник міського голови Винник Богдан Шустер, водою з Цісарської криниці й донині користуються мешканців вулиць, що живуть «На Куті».

«Мандрівка до Цісарської криниці була розвагою та улюбленим фотомісцем для молоді», – Іван Врецьона

Відомостей до початку війни про Цісарську криницю небагато. Але є “живі” свідчення мешканців, які пам’ятають ті часи.

Один із них – Іван Врецьона (псевдонім – Іван Златокудр) – український поет, перекладач, член Спілки польських письменників. Народився 7 квітня 1930 р. у Винниках. Із 1959 року він живе і працює в Польщі. Нещодавно пан Іван відсвяткував 90-річний ювілей.

З редакцією «Винниківського Вісника» він щедро ділиться спогадами про період дитинства та юності у Винниках.

Ось що І. Врецьона розповів про Цісарську криницю, відмотавши стрічку часу в 30-40 роки минулого століття:

– Цісарська криниця на винниківському Куті, в лісі, біля підніжжя гори запам’яталася  з дитячих літ як гарний білий будиночок, за дверми котрого таємничо шумить вода.

До  Цісарської криниці в погідні святкові неділі вів малят, Марусю й мене, Марусин дідусь, сусід із подвір’я, що межувало з нашим. До лісу вела  стежка, що спиналася на залізничний взгірок. Нині вона приватизована  із взгірком, за залізною сітою. Краєвид доповнювала проведена краєм лісу Цісарська залізна дорога зі Львова. Дітвора вітала, махаючи руками, поїзди, що тут проїжджали. Ні телевізії, ні комп’ютерів не було. Мадрівка до Цісарської криниці для малюків була своєрідною забавою. Тоді ще не виполошено з лісу зайців й можна було ще зустріти сарну, побачити птахів, котрих тепер тут нема вже.

При стежці мурав’ї-“ковалі” збудували великий копець, котрого лісники обвели захисною загородкою. Коли підросли до шкільного часу, ми, хлопці з Кута, бавилися в лісі “на Цісарській кирниці” у військо. Незабаром  настала справжня війна… Коли минав п’ятий рік війни, червоноармійська авіація набігала на окупований німцями Львів, декотрі мешканці Кута знаходили собі бомбосховище у  цісарськокриничних  видовбаних під лісовим горбом недовгих, тісних, темних і  холодних тунелях, що вели до джерел. Рівчачком у тунелевій долівці стікала джерельна вода до великого резервуара  в долівці в криничному будинку.

В сорок третьому році німецькі окупанти проклали новий водопровід від Цісарської криниці до тютюнової фабрики, проклавши його на розкопаний  старий – також  металевий, не дерев’яний, як пишуть, а менший діаметром від новопокладеного  – з австроцісарських часів. Усю нову прокладку виконали місцеві спеціалісти і помічні – фабричні робітники. Австрійці , поляки і німці  дбали про стан криниці.

Після війни  Цісарська криниця  постачала воду винниківській тютюновій фабриці  в часи, коли перебувала в руках різних володарів.

Цісарська криниця стала улюбленим місцем, на фоні котрого  робили собі пам’ятні фотографії молоді люди.

visnyk
ADMINISTRATOR
PROFILE
Лариса КУБСЬКА

Дивіться також

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов'язкові поля позначено *

Cancel reply

Останні новини