У неділю, восьмого листопада, у курортному Моршині було відкрито пам‘ятник політв‘язню, поету, патріоту Зеновію Красівському (12.11.1929 – 20.09.1991).

Зеновій Красівський усе своє життя присвятив служінню Україні. За це з 15 років жорстоко переслідувався московськими окупантами.

У 1948 році його родину було депортовано у Казахстан із рідного села Витвиця, що на Івано-Франківщині. Та Зеновію пощастило втекти й він довго перебував на нелегальному становищі. Боровся у лавах УПА з московськими окупантами. Його рідні брати також перебували у підпіллі й загинули в боротьбі за Україну.

У 1949 році Зеновія Красівського таки було заарештовано. Упродовж 21 дня його безперервно мордували кати з НКВС. Згодом його засудили на п‘ять років і відправили до концтабору в Архангельську область. Після неволі йому не дозволили повернутися в Україну, а відправили на поселення до родини (в Казахстан). Та Зеновій Красівський і там не полишав боротьби проти московських окупантів, бо в 1959 році був знову заарештований ворогами. Та він ще раз утік з-під арешту та нелегально повернувся в Україну.

У 1967 році його знову заарештували та засудили (1967 – 1971). Більшість терміну він відбув у найстрашнішій в‘язниці колишньої червоної імперії – у Володимирському централі. Упродовж довгих років неволі Зеновій Красівський писав вірші. Йому навіть пощастило зберегти їх і з часом передати у вільний світ. І в 1984 році у Лондоні на світ з‘явилася збірка його поезій під назвою «Невольницькі плачі».

Зеновій Красівський був членом Української Гельсінської групи. Брав участь в акції протесту в Москві, обороняючи УГКЦ. А ще він був останнім Крайовим Провідником ОУН в Україні. Зеновій Красівський ще застав відновлення Української держави у 1991 році.

У  Витвиці є музей і пам‘ятник Зеновію Красівському.

І ось тепер йому поставлено ще один пам‘ятник – у  Моршині. Автор пам‘ятника – Василь Заляско. Також відомо, що Зеновій Красівський дуже довго переховувався у Винниках. Під копицею сіна йому влаштували невеличкий бункер в районі теперішньої вулиці Богдана Хмельницького. Героя переховувала родина Йосифів.