У минулі вихідні у Львові відбулася надзвичайно дивна або екстравагантна акція: молоді люди носили у центрі міста голу жінку у труні.

Зрозуміло, що  показувати людям труну у вихідний для них день, та ще й з голою дівчиною у ній, це не лише цинізм, варварство, можливо, психічне захворювання усіх її учасників.

Та ще й у серці Галичини! Багато негативних відгуків про згадану акцію можна тепер знайти у соціальних мережах. Найбільш відповідною особисто автору цих рядків видається про шлях на відомий усім сумнозвісний Кульпарків.

Один із організаторів пояснив згадану акцію тим, що вони таким чином намагалися визначити межу  терпіння людей на подібні витівки.

Стало відомо, що її задумали та втілили у життя художники з художньої галереї також із дуже сумнівною назвою «Гангрена».

Мабуть, людям дуже добре живеться й їм нема чим займатися? В Україні багато років триває війна, лютують коронавірус, п‘ята колона, корупція.

А молоді люди розважаються у такий дикунський спосіб.

Тут варто було б нагадати галичанам про історію життя ще одного уродженця Галичини – Карла Радека. Насправді цей уродженець Львова був Карлом Собельсом. Жив у Львові, Тарнові, навчався у Краківському університеті. Під час першої світової війни він утік у нейтральну Швейцарію, де на свою бідну голову зустрівся з Ульяновим-Леніним. Згодом за кошти німців йому разом із Леніним та іншими особами довірили зробити переворот у царській Росії. Цікаво, що Радек-Собельс був одним із не багатьох людей, які прибули в російський Петербург разом із Леніним в одному вагоні. Зі своїм завданням вони, як відомо,  успішно впоралися. І так Карл Радек став «великим чоловіком» у Московії. Під час узурпації влади Ульяновим-Леніним скромний уродженець Львова займав високі державні посади, був навіть редактором найголовнішої газети комуністів – «Правди».

Тоді ж його буйна уява вилилася в одну з найгучніших акцій – марш оголених комсомольців і комсомолок  центром Москви. Таким чином пропонувалося в СРСР відмовитися від усіх норм моралі людства. Жодних правил для комуністів і комсомольців, окрім відданості своїм вождям, бути не могло. І тоді біля Кремля пройшло оголеними двадцять тисяч молодих людей. А очолював «комуністичну процесію» скромний, але дуже хитрий і підступний, уродженець Галичини Радек-Собельс – також повністю оголений! На його думку, як кажуть, життя вдалося! Але ж ні. Більшовики, як відомо, нищили мільйонами на лише своїх простих громадян. У Кремлі у всі віки, при всіх владах, тривала жорстока боротьба за «трон». І коли за невідомих обставин відійшли в інший світ Свердлов, Дзержинський і сам «вождь»-Ленін, ця боротьба розпочалася ще з більшим запалом. У ній зійшлося двоє канібалів – Троцький і Сталін (цікаво, що Троцький також уродженець України – з Чорнобиля). І тут «скромного галичанина» вперше підвела його звірина інтуїція. Він «поставив» на Троцького. І прогадав. Троцького спочатку позбавили посад, згодом вислали з Москви, ще пізніше й з СРСР. А потім жорстоко зарубали аж у Мексиці. А наш герой кинувся проситися, каятися й молитися за Сталіна. Писав йому оди й різні послання. Це на певний час допомогло й йому надали у Москві якусь високу посаду та квартиру. Та згодом його вирішили використати, щоб назавжди розправитися з прихильниками Троцького, які ще залишалися в СРСР. І Радек-Собельс чудово виконав це завдання свого нового господаря з Кремля. Обмовляв усіх, а сам каявся за дружбу з Троцьким і отримав 10 років в‘язниці у Сибіру (всіх його друзів-троцькістів стратили!). Але не дуже довго пожив і сам Радек-Собельс. Адже його, як небезпечного свідка, Сталін вирішив також відправити у могилу. Спецслужбам дали завдання інсценізувати бійку у камері, щоб смерть нашого героя виглядала випадковою. На диво, під час першого замаху галичанин якось відбився від напасника – також троцькіста. Тоді НКВД уже ретельніше підготувало вбивство. 19 травня 1939 року авантюрист і шахрай з Галичини був жорстоко вбитий агентами НКВД, які видавали себе за простих кримінальників. Ось такою є доля всіх шахраїв, злодіїв і просто цинічних людей, які не зважають на загальнолюдські норми поведінки, християнську мораль тощо.