Фото з архіву «ВВ»: усіма забутий парох

Фото з архіву «ВВ»: усіма забутий парох

У фотоархіві «Винниківського Вісника» зберігається багато цінної інформації про життя нашого міста та його мешканців. Ось на цьому фото ми бачимо маленьких діточок і колишнього пароха Винник – отця Антіна Поточняка. Це фото з першої половини минулого століття. Ми не знаємо, чи є серед нас зараз хтось із діточок, які зображені на цій світлині. Можливо,

У фотоархіві «Винниківського Вісника» зберігається багато цінної інформації про життя нашого міста та його мешканців.

Ось на цьому фото ми бачимо маленьких діточок і колишнього пароха Винник – отця Антіна Поточняка. Це фото з першої половини минулого століття.

Ми не знаємо, чи є серед нас зараз хтось із діточок, які зображені на цій світлині. Можливо, що хтось із них ще живий. Але живуть у Винниках їхні діти, внуки, правнуки.

А от колишнього пароха Винник зараз ніхто не пам‘ятає. Кого не запитаєш про період Радянського Союзу, всі згадують про свою молодість. Згадують про те, як, за їхнім висловом, «гуділи» впродовж ночей в місцевому ресторані, «скинувшись» по «десятці». Про свого ж  пароха нічого не знають і не пам‘ятають. А дарма. З цієї світлини ми бачимо, що отець Антін Поточняк велику увагу у своїй пастирській діяльності приділяв саме діточкам. Учив їх любити Бога, Україну, батьків і рідних, всіх людей, творити добро.

Не забуваймо, що саме завдяки таким прекрасним людям, яким був отець Антін Поточняк, ми здобули свою державу, свою церкву. Саме завдячуючи таким людям, ми й наші діти та онуки мають сьогодні змогу ходити до власної церкви, розмовляти рідною мовою, подорожувати світом. Маємо тепер неймовірні можливості для самореалізації, для нормального життя. Та багато людей не цінують цього, легковажать. А тим паче, вони не відчувають жодного почуття вдячності до людей, завдяки яким і відбулася наша Україна!

Якщо говорити про отця Антіна Поточняка, то він за це заплатив своїм життя. Його московські окупанти не прибили цвяхами до стіни однієї з львівських в‘язниць. Як радянські кати вчинили з отцем Зиновієм Коваликом і ще двома греко-католицькими священиками. Радянські окупанти вчинили з ним значно гірше: отця Антіна Поточняка морально та фізично катували десятки років. Від нього вимагали зректися рідної церкви, мови, Бога, народу. Він десятки років провів у комуністичних концтаборах і в‘язницях. Там його катували й принижували російські тюремники та кримінальники. І це тривало десятки років! Брудні камери, холод, голод, страшні катування й знущання. А ще були підлість, звабливі пропозиції за солодке життя відмовитись від Бога й України. А ще вся каральна система тодішнього КДБ СРСР намагался його скомпрометувати перед його ж  парафіянами. У місяці й роки, коли йому дозволяли перебувати не у в‘язниці чи в таборі, а серед рідних, кадебісти й сексоти всіляко паплюжили його ім‘я. Бо ж він не зламався, не відрікся від своїх переконань. Коли ж отця Антіна Поточняка не вдалося зламати, то його, на цей час сімдесятирічного змученого каторгою дідуся, знову запроторили за грати. І його серце не витримало. У камері львівської в‘язниці отець Антін Поточняк завершив своєї стражденне життя святого мученика й відійшов до Бога. Та минуло вже 37 років, як його немає серед нас, а ніхто не згадує, що була така прекрасна людина-патріот. Усім байдуже. Старші люди згадують про свої нічні запої у ресторані. Молодші розмірковують, куди б краще поїхати на відпочинок: Єгипет, Туреччина чи Болгарія? Або ж яку іномарку краще придбати.

А ми вам нагадали, що не завжди так було добре в Україні. Було таке, що за українську мову й віру московські окупанти просто вбивали людей. Що наші українці були безправними рабами, яких могли вбити, вивезти на Сибір або в Афганістан. Що була трудова повинність. А це означало, що людину, яка три місяці не мала постійного місця роботи, запроторювали до в‘язниці! Саме так і було. А за долари, які мало хто тоді бачив, радянська влада могла покарати не лише в‘язницею, але й розстрілом. Так було. Тому цінуйте свою державу. Не піддавайтесь та ворожі нашіптування, бо волю й незалежність можна втратити, навіть не зрозумівши, коли це трапилося.

І згадаймо нашого колишнього пароха-мученика Антіна Поточняка. Він заслуговує на наші молитви.

PS: У Винниках ще й зараз є люди, які пам‘ятають отця Антіна Поточняка. Зокрема, старожил Винник Ярослав Шпаківський розповів, що отець Антін Поточняк був не лише чудовим священиком і парохом. Він чудово розумівся на електриці. Коли треба було щось відремонтувати в електричній мережі церкви, то ніхто не викликав електриків. Отець Антін Поточняк чудово давав собі раду з цими проблемами. Бо мав не лише золоту душу, але й золоті руки.

visnyk
ADMINISTRATOR
PROFILE
Володимир ГАВРИЛІВ

Дивіться також

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов'язкові поля позначено *

Cancel reply

Останні новини