Листоноша, поштарка – це одна з найповажніших професій. А пані Віра Голіян десятки років віддала цій професії. Майже три десятки років тому пані Віра стала пенсіонеркою, але улюбленої праці не покинула. І в 60, і в сімдесят, і у вісімдесят пані Віра щоденно (окрім неділі) виходила на роботу й сумлінно працювала. А це не лише листи, журнали й газети. Пані Віра ще розносила мешканцям Винник пенсії. Уявіть собі, як цього дня чекають винниківські пенсіонери й, звісно, їхні діти, а найбільше внуки!
Тисячі й тисячі кілометрів за своє життя пройшла пані Віра Голіян вулицями нашого міста, знає кожен його закуток!
“Особливі” стосунки листоноші мають із собаками, які завжди незадоволені, коли на їхню територію приходять чужі люди. Неодноразово пані Віра зазнавала нападів і ушкоджень від собак, яких їхні господарі через власне недбальство залишали віч-на-віч із нею.
А ще у неї трапився прикрий випадок, коли невідомий злочинець вирвав її сумку з поштою та пенсіями для багатьох людей. На щастя, саме в цю мить на її шляху опинилися сміливці, які наздогнали бандита та відібрали сумку пані Віри!
Про життя, роботу й пригоди пані Віри можемо розповідати годинами… Як про те, що в перші дні повномасштабного вторгнення московських окупантів пані Віра без жодних нарікань прийняла до своєї домівки свого брата з родиною з Краматорська, родину з Маріуполя та їхніх друзів. Більшість із цих людей і зараз мешкають в її гостинній оселі, хоча дехто й виїхав за кордон.
28 грудня пані Вірі виповнилося 83 роки, з чим ми її щиро вітаємо. А другого січня вона вирішила звільнитися з роботи. На 84-му році життя. Адже організм уже не витримує таких великих фізичних навантажень. А ще дуже підводить паню Віру зір.
Трішки сумно, але очікувано. Дякуємо пані Вірі за її таке довге й сумлінне служіння громаді міста Винники. Бажаємо їй ще на довгі роки залишатися здоровою, щасливою. Відчувати себе потрібною (й бути такою!), а ще дожити до свого сторіччя в теплому родинному колі й у нашій славній незалежній Україні.
Володимир ГАВРИЛІВ