Ось і настала справжня весна. Настала вона цьогоріч несподівано й вразила людей одразу спекою. Адже після снігопадів і морозів почалися теплі й світлі дні.

У Винниківській діброві також рясно засіяло первоцвітом. Величезні площі поміж дерев укриті мільйонами й мільйонами ніжних і білосніжних підсніжників. Листочки на деревах тільки починають розкриватися, а підсніжники на зеленій підстилці вражають неймовірною красою. Здалеку видається, що на зелений покрив знову несподівано випав білий і чистий сніг. Але таке враження помилкове, бо це голівки підсніжника звичайного у Винниківській діброві щосили тягнуться своїми голівками до весняного сонечка. Доповнює атмосферу неймовірної краси Винниківської діброви цьогорічного квітня пташиний спів.

І так проростають ці підсніжники на нашій землі з року в рік, із десятиліття до десятиліття, із століття до століття. Люблять вони свою діброву, свою землю. На жаль, на відміну від деяких наших людей.

Існує легенда, що підсніжник звичайний – перша квітка на землі. Здавана люди передають від покоління до покоління легенду про те, що коли Адама та Єву Бог за їхній гріх вигнав із раю, то на землі лютувала зима. Все було вкрито снігом. І від сильного холоду Єва заплакала. Упавши на сніжинки, рясні сльози Єви перетворили їх на білі й ніжні підсніжники. Протягом тисячоліть ця квітка поширилася нашою землею.

І від цього часу підсніжник звичайний – символ надії та світлого майбутнього.

Ці первоцвіти – дуже ніжні й вразливі (первоцвіт – це екологічна група рослин, яка нараховує близько 500 видів).

«Пам‘ятаймо, що зірвавши стебло з трьома первоцвітами, людина знищує 45-60 їхніх цибулин, пошкоджує сусідні з ними рослини, – розповідає лісничий Винниківського лісництва Андрій Ціж. – Коли зриваємо квіточку первоцвіту, то пошкоджуємо цибулинку. І через цю «ранку» просочуються різні хвороботворні бактерії й шкідники. Після цього все суцвіття важко переживає період до наступної весни, а може й загинути. Таке суцвіття вже не може сформувати недеформоване й стійке до хворіб насіння. Тому первоцвіти не можна зривати, ними можна лише милуватися».

Справді, пригляньмося до підсніжників. Вони – живі. У сонячну погоду вони радісно розкриваються своїми білими пелюстками до сонця. А коли стає прохолодно або йде дощ, а також увечері й вночі, вони закриваються й схиляються, немов сумують.

Багато первоцвітів занесено до Червоної книги України, вони – на межі зникнення. Тому їх треба берегти, намагатися не наступати на них, не кидати на них різне сміття й не палити в лісі вогнище. І, звичайно, не зривайте цих ніжних і чудових квіточок. Бо їхній вік і так дуже короткий. Потішать вони людей декілька тижнів і тихесенько зникнуть, немов і не було їх. І так до другої весни.

А зараз насолоджуйтесь їхньою красою у фоторепортажі з Винниківської діброви. Отож, 12 квітня 2018 року.