Сьогодні, 8 травня, у світі та в Україні відзначають завершення найкривавішого людиновбивства в сучасній історії людства – Другої світової війни.

Адже саме 8 травня 1945 року під натиском союзних військ гітлерівська Німеччина підписала акт про капітуляцію.

На жаль, і після цього війна в Європі тоді не припинилася, як і в світі. Після цього людство пережило ядерне бомбардування японських міст Хіросіми та Нагасакі. У країнах Східної Європи розпочалися активні дії національно-визвольних формувань проти дуже страшного комуністичного поневолення.

Та жодна країна світу не зазнала таких страждань і жертв, які випали на долю України.

У період поміж Першою та Другою світовими війнами та після 1945 року багато країн, урядів, різних мілітарних угруповань займалися фізичним винищенням українців на їхніх етнічних землях. Тому навіть зараз ми не маємо повної статистики втрат українців у першій половині минулого століття. Бо горіли й горіли українські міста та села в згаданий період. Вороги без жалю лили й лили кров українців. І жертв українських було десятки мільйонів! І ми повинні завжди пам‘ятати про них – цих стражденних і невинних жертв. Як учив нас Тарас Шевченко, треба пам‘ятати, про живих, мертвих і ненароджених.

Особливо великі жертви Україна зазнала з 1939 до середини 1950 років минулого століття. Саме в цей період (і ще в 1932-1933 роках) ціна життя українця була нашими ворогами зовсім знеціненою.

Наша історія є трагічною ще й тому, що українців примушували воювати вороги в різних арміях і різних мілітарних формаціях. І не завжди гинули українські люди за рідну землю, за своїх рідних. А зараз наші вороги всіма силами намагаються використати нашу трагічну історію, щоб знову розсварити українців поміж собою. А ще вороги усіляко прагнуть розсварити Україну зі своїми сусідами, розхитати внутрішньополітичну ситуацію в нашій країні. Адже як і колись, сьогодні Україна знову веде виснажливу й криваву боротьбу за свою волю й незалежність, за свою державність із віковічним лютим ворогом – Росією. Тому пам‘ятаймо про це й будьмо мудрими й мужніми, щоб події першої половини минулого століття знову не спіткали наш багатостраждальний народ.

І саме для цього українські патріоти й відзначають 8 травня День пам‘яті й примирення. Щоб не повторити помилок минулого. Щоб чобіт окупантів зі Сходу чи з Заходу знову не топтав нашу землю. Щоб не горіли наші прекрасні міста  й села. Щоб нашу прекрасну молодь дикий окупант не гнав під кулі за чужі інтереси. Щоб нашу найпрекраснішу молодь не гнали на каторгу в Сибір чи в Німеччину (а так було!).

У Винниках  громадськість відзначила цей день покладанням квітів на братські могили загиблих  воїнів (на вулиці Шевченка та за кільцевою дорогою, що біля траси Львів – Тернопіль).

Влада, священики, громадські активісти та всі небайдужі молилися за спокій душ загиблих воїнів і всіх полеглих у згадані жаливі роки минулого століття.

Про нашу історію й важливість для нас її вивчати, знати й пам‘ятати у своїй промові до присутніх під час мітингу-реквієму наголосив міський голова Винник Володимир Квурт.

Присутні поклали квіти на могили воїнів-червоноармійців (а трагічний перелік на надмогильному пам‘ятнику свідчить, що майже всі вони були українцями).

На скорботній церемонії були також присутні заступник міського голови Винник Богдан Шустер, секретар ради Винниківської міської ради Ігор Жуковський, керуючий справами ВМР Любов Шуберт, депутати Винниківської міської ради Надія Жигало, Олег Проців, працівники міськради Зоряна Корчовська (вона також є начальником  відділу гуманітарної політики ВМР і була ведучою цього заходу), Галина Хомин, Іванна Іванчук, Орися Титаренко, Анастасія Фречка, Мар‘яна Кричковська, Анастасія Гетманчук та інші.

Пам‘ятаймо свою історію, бо це тепер потрібно не мертвим. Це потрібно живим. Бо хто не пам‘ятає своєї історії, той не має майбутнього.

Ми зобов‘язані зберегти й розбудувати власну Українську державу, щоб передати її нашим дітям і онукам. Щоб українці вже ніколи не пережили таких жахіть і страждань, які випали на долю наших батьків, дідів і прадідів. Нехай Україна буде вільною, заможною, соціально справедливою й незалежною у віках!