Росіянин побачив на його руці татуювання — тризуб і слова «Слава Україні!». Він оскаженів. За мить повернувся із соkuрою… Схопив Василя, прuтuснув його, наступuв на плече й завдав удару майже під самий kорінь руku. Потім пораненого кuнулu до машини, де їхній медик лише перев’язав понівечену кінцівку. Василь втрачав кров і свідомість. Крізь біль та морок перед очима ще встиг побачити високий будинок, жінок у білих халатах… а далі настала темрява.
Але навіть після такого пекла Василь Пелиш не зламався. Його спогади про пережите у 2014 році й сьогодні неможливо читати без болю…
Після такого випробування людина мала б право втратити сили. Та Василь був не з тих, хто здається.
У 19 років, у 2014-му, він добровольцем приєднався до батальйону «Айдар». Під час бойових дій Василь урятував життя побратиму, заплативши за це власним здоров’ям. Він отримав тяжке поранення, а згодом опинився в полоні, де пережив страшні знущання. Та ворогу не вдалося зламати його дух. Василь все ж дочекався обміну й повернувся на волю.
Після звільнення, тривалого лікування та реабілітації у Канаді Василь отримав сучасний біонічний протез. За його власним бажанням на ньому зобразили великий золотий Тризуб на синьому тлі. Він не намагався приховати те, що сталося з його рукою. Навпаки — перетворив свою понівечену кінцівку на символ незламності та боротьби.
Коли вже у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Василь знову став до зброї. Цього разу — з біонічним протезом замість руки. Він повернувся туди, де був потрібен, бо для нього Україна була важливішою за власний страх і біль.
Та, на жаль, 17 вересня неподалік Костянтинівки його знову наздогнала війна. Куля ворожого снайпера обірвала життя Василя. Того самого дня у лікарні Дніпра він відійшов у вічність. Йому було лише 27 років…
Його «Слава Україні!» залишилося не просто написом чи словами, які він колись вимовив. Це стало частиною його історії — історії людини, яка пройшла через полон, kатування, важке поранення, втрату руки, але так і не дозволила ворогу перемогти себе.
Минуло вже чотири роки… Та пам’ять про Василя не стирається. Він назавжди залишиться в наших спогадах — із сильним поглядом, любов’ю до України та тією внутрішньою силою, яку не змогли зламати навіть найстрашніші випробування. Тепер Василь Пелиш — у Небесному Легіоні…
Вічна пам’ять Герою. Вічна слава Василю Пелишу!