Ця неймовірна історія, яку розповіла керівник вокального ансамблю «Вишиванка» Школи мистецтв міста Винники Юлія Цвьок, – ще один доказ того, що в житті трапляються дива.

Відомий у Німеччині доктор медицини, 65-річний Андрій Батрух знайшов дівчинку з родини, яку давно шукав – семикласницю Винниківської санаторної школи-інтернату Софію Батрух. Софійка – учасниця і солістка вокального колективу «Вишиванка», дівочого хору «Згарда», вчиться вокалу та гри на фортепіано.

Нещодавно ансамбль «Вишиванка» в складі 15 дівчаток і керівника їздив у Ганновер з різдвяною програмою. Вони вразили українську діаспору в Німеччині виконанням традиційних, а особливо авторських колядок і щедрівок композитора, викладача Школи мистецтв у Винниках Олександра Албула. Розчулені та зворушені парафіяни дякували за професійний спів, а також за те, що дівчатка наблизили до них Україну.

Юлія Цвьок представила кожну учасницю ансамблю. Дізнавшись, що колядувати приїхала дівчинка з прізвищем Батрух, розпитавши імена діда-прадіда, поважний лікар зрозумів, що знайшов родину, про яку не мав інформації, але знав, що мусила б бути десь біля Львова.

Поспілкувавшись із Софійкою, Андрій Батрух подарував дівчинці велику книгу на крейдованому папері, зі світлинами та графікою «Нарис історії родини Батрух». Виявилося, що пан Андрій є її автором, а інформацію збирав протягом п’ятнадцяти років.

Мама Софійки, поговоривши з нею по телефону, не повірила, що таке може бути – наче в казці, в них з’явився близький родич. Каже, спочатку були сумніви, що, можливо, вони просто однофамільці. Але коли вже в Україні взяла до рук книжку, то зрозуміла, що таки знайшли родину. На одній із сторінок книги побачила фото прадіда і прабабусю   з двома маленькими онуками-близнятами, один із хлопчиків – тато Софійки. Під фотографією є підпис: «Сильвестр Батрух і Розалія Галицька з внуками». Прадід Сильвестр мав рідного брата Михайла. Михайло залишився в Польщі, а Сильвестра під час операції «Вісла» переселили   в Україну – в село Чишки. Він одружився з Розалією. У сім’ї народився син – Мирослав.  Коли його синам-близнюкам було по два рочки, Мирослав помер. Потім повмирали й прадід з прабабою. Так обірвався зв’язок із родиною.

… Доктор медицини Андрій Батрух пообіцяв Софійці, що вони обов’язково зустрінуться. Він підключив чишківських Батрухів до пошуків інших своїх родичів – двоюрідної сестри його мами, яка, ймовірно, на Тернопільщині. Пан Андрій не зупиняється в пошуковій діяльності, доповнюючи родинне дерево новими й новими записами членів родини.

Наразі Софійка вивчає сім’ю, про яку зовсім нічого не знала, читаючи книгу родича, який неочікувано з’явився в її житті. А разом з ним з’явилася й гордість, що вона належить до родини, історія якої розпочалася понад триста років тому.

Дівчинка розповідає легенду про першого Батруха, яку прочитала в книзі. Виявляється, заклав фундамент історії родини Батрухів славетний предок, який відзначався відвагою та мужністю. Батрухи отримали в подарунок маєток у селі Кінське (Надсяння) за заслуги в битві проти турків і татар під Віднем у 1683 році. У легенді ще є інформація про значення слова «батрух». У місцевості біля Угнева, що знаходиться на відстані 80 км на північний схід від села Кінське, «батрухом» називали випічку, яку готували на великодні свята.

Андрій Батрух дослідив родинну легенду, шукаючи її документальні підтвердження.

«Книга – це втілення моїх мрій, результат багаторічних пошуків, завдяки яким я усвідомив, який шлях пройшла моя родина від її початків до сьогодення, – підкреслює пан Андрій. – Це, передовсім, спроба впорядкувати інформацію та наявні архівні документи на тему нашої родини. Чисельні архівні дані переконують мене, що початки нашої історії неймовірно цікаві. Сьогоднішня різноманітність мов, вірувань, поглядів у нашій родині – це найбільше багатство, яке ми маємо».

Прізвище Батрух унікальне у світі. Проведені дослідження, які  підтверджують родинну легенду, свідчать про те, що воно походить від предка з села Кінське, що з’явилося на початку XVII століття.  Чисельні церковні метрики із Кінського констатують, що його першими носіями були русини греко-католицького віросповідання. Їх чисельність зросла настільки, що з часом у селі Кінське зробилося тісно. Економічна криза ХХ століття стала причиною того, що родина Батрухів поступово залишала рідні землі в пошуках праці. Перші вихідці   поселялись у сусідніх містах, наступні – у віддалених Кракові, Ряшеві, на Сілезії та в інших містах Польщі. 20 молодих жінок із цієї родини на початку ХХ століття емігрували до США та Австралії.

Роки Другої світової війни залишили відбиток на долі родини. Польський комітет національного визволення і СРСР у 1944 році підписали договір про обмін населенням, який насправді був примусовим. Під дулами карабінів польська армія в квітні та листопаді 1945 року депортувала більшість мешканців села Кінське, у тому числі й родини Батрухів, в Україну. Результатом мала стати повна асиміляція депортованих.

У 80-х роках ХХ століття почалася й досі триває добровільна еміграція родини до країн Західної Євроки, Канади та США.

Андрій Батрух видав книгу саме для зміцнення родинних зв’язків. Софійка Батрух і її рідні доповнять генеалогію великої родини. А історія про те, як знайшлися родичі в далекій Німеччині, стала ще однією сенсацією Батрухів, яку переповідатимуть наступним поколінням.