Учора, 25 лютого, виповнилося 87 років винниківчанину Володимиру Барану.

Пан Володимир за своє життя натерпівся багато лиха. Адже він – вигнанець із Закерзоння. Уже після вигнання з прабатьківської землі став активним учасником боротьби за незалежність України. І за це був 17-річним юнаком заарештований червоними окупантами. Зазнав катувань і нелюдських страждань, які витримати було просто неймовірно. Але він вистояв і все витримав. І сім років московської в‘язниці, і каторжні роботи в Магадані й інших найжахливіших населених пунктах колишньої московської імперії.

Наведемо лише один випадок із стражденного життя Володимира Барана. Після арешту в Дрогобичі його довго катували, намагаючись дізнатися місцеперебування українських повстанців. Нічого не дізнавшись, його, 17 річного юнака,  повели на страту. Кати давали йому останній шанс врятуватися від смерті. Але ціною мало стати життя його побратимів.

«Мене поставили на пеньок і вкотре запитали про моїх побратимів, – із жахом згадує мить свого розстрілу пан Володимир Баран. – Я знову відповів, що нічого не знаю. І тоді пролунав постріл. Вороги, мабуть, не були також упевненими, що я знаю якісь повстанські таємниці. Та все ж інсценували мою страту. Але кат спеціально вистрілив мені, 17-річному юнакові, біля голови. Я не сподівався, що так буде. Думав, що вб‘ють. Але Бог урятував мене. Дав сил і віри все пережити й перебути. Після семи років каторги, коли помер московський диктатор Сталін, мене звільнили. Але  навіть у Винниках комуністи мене переслідували. Коли вже в нас із дружиною Іванною народилася донечка, то кагебісти прийшли й вимагали, щоб я звідси забирався».

Ось так окупанти катували й знущалися з українців на їхній рідній землі за відданість своєму народові. Чужинці не знали жалю.

Із 87-річчям колишнього політв‘язня привітала Винниківська міська рада.

До сердечних привітань із найкращими побажаннями міцного здоров‘я, безмежного щастя, сил і наснаги, родинного затишку приєднується редакція газети «Винниківський Вісник».