Марія Левків: мудрий педагог, віддана дружина і любляча мама

Марія Левків: мудрий педагог, віддана дружина і любляча мама

Марія Левків (Пивовар), педагог від Бога з 45-річним стажем, народилася у Винниках 22 вересня 1947 року. Померла 27 березня 2018 року. Хати, де народилася Марія Михайлівна (вул. Забава), давно нема. Сім’я переселилася в будинок на “німецькій колонії”, в який влучила бомба і батько його відбудував (нині – на вулиці Галицькій). Роди Пивоварів і Миськів (її

Марія Левків (Пивовар), педагог від Бога з 45-річним стажем, народилася у Винниках 22 вересня 1947 року. Померла 27 березня 2018 року.

Хати, де народилася Марія Михайлівна (вул. Забава), давно нема. Сім’я переселилася в будинок на “німецькій колонії”, в який влучила бомба і батько його відбудував (нині – на вулиці Галицькій). Роди Пивоварів і Миськів (її батьків) були одними з найдавніших у Винниках. Мама і тато працювали у власній перукарні.

У сім’ї було двоє діточок – Марія і старший брат Юрій, 1943 року народження. Маруся з ранніх років захоплювалася читанням художньої літератури. Частенько ховалася з книжками від мами, бувало, що по ночах читала з ліхтариком під ковдрою.

До 8-го класу Марія  вчилася в школі № 47, а повну середню освіту здобула в СЗШ № 29.

4 клас, школа № 47, 1958 рік. Марія Пивовар друга ліворуч у першому ряді

Разом зі своїм однокласником Богданом Москалем відвідувала драматичний гурток, були ведучими шкільного радіо. Їй це непогано вдавалося, тому мріяла стати артисткою, але вирішила вступати на філологічний факультет Львівського університету ім. І. Франка.

У 1965 році вона закінчила школу, але студенткою стала не одразу. Любов до читання Марія вдало поєднала з потребою працювати – влаштувалася продавцем у Будинок книги на площі Міцкевича. Працювала у відділі образотворчого мистецтва. Паралельно вчилась на вечірньому відділенні.

Її майбутній чоловік, студент Львівського інституту прикладного мистецтва, якого тоді ніхто не знав, а згодом він став керамістом зі світовим ім’ям, Тарас Левків полюбляв заходити в книжкову крамницю – саме у відділення мистецтва, де працювала Марія.

Вибирати книжки приходив із другом Тарасом Драганом. Дівчина й уваги не звертала на Левківа, аж поки він не запросив її на побачення. Час був тоді цікавий. Як згадувала пані Марія в одному з інтерв’ю «Винниківському Віснику», вони здобували вищу освіту,  багато читали, ходили на виставки, в театри, філармонію.

Студент Тарас підкорив її інтелектом, інтелігентністю, мудрістю.  Вони зустрічалися дев’ять місяців, а в 1968 році одружилися. Так 20-річна Марічка Пивовар пов’язала свою долю зі звичайним студентом – худим, “голим-босим”, але з валізою книжок. І стала його оберегом, підтримкою, другом і коханою дружиною на 49 років.

У 1969-1970 рр. працювала в книжковому магазині у Винниках.

У 1970 році розпочала педагогічну кар’єру вчителем французької мови у Винниківській санаторній школі-інтернаті, де пропрацювала два роки.

1972 р. – 1975 р. – вона була вихователем у дошкільному закладі села Чишки. Із 1973 року працювала вчителем української мови та літератури, вихователем у с. Гаї, що неподалік Винник.

Спочатку вихователем групи продовженого дня, а потім вчителем 1-3 класів працювала у СЗШ № 29 – з 1975 року.

Подружжя довший час підтримувало дружні стосунки з В’ячеславом Чорноволом. Марія допомагала розтиражовувати його праці. Власне, вона їх друкувала на друкарській машинці, яку приніс у дім Левківих Чорновіл. Хтось на них доніс. Довелося пережити численні допити в КДБ.

У 1980 р. перейшла на роботу в СЗШ № 47. Працювала вчителем 1-3 класів, потім – вчителем української мови та літератури. І передавала свої знання та вміння учням цієї школи до 2015 року – до виходу на пенсію.

Діти любили і поважали Марію Михайлівну, свою добру і мудру наставницю, бо вміла показати не просто літературу і мову, а пов’язати ці знання з усією епохою, вміла викликати зацікавлення, прищепити любов до рідної мови. Її патріотизм як вірус передавався учням із класу в клас. Завжди мала свою чітку позицію і не любила лицемірства. Була відкритою, справедливою, людяною, вміла бачити в кожній дитині індивідуальність.

На  півсили працювати не вміла. Завжди викладалась “на всі 100”. Мала авторитет серед учнів і колег, була  душею компанії. Діти та внучки її обожнювали, завжди радилися з бабусею. Вона мала вроджений організаторський талант. Вміла організувати і різного рівня чоловікові персональні виставки, й родинні свята. Їй завжди вдавалося швидко зготувати розкішну гостину і створити душевну атмосферу свята.

Попри педагогічний хист, відзначалася великою самопожертвою – свідомо стала тилом, давши можливість для розвитку таланта Тараса Левківа, абсолютною його підтримкою, що допомагало митцю творити, ділитися шедеврами з усім світом. Марія Михайлівна ніколи не нав’язувала свою думку, але висловлювала власне бачення тої чи іншої ситуації в м’якій чи жартівливій формі. Тішилася успіхам чоловіка як своїм. Марія Левків була не тільки першим критиком, а й незамінним мозковим центром усіх його починань.

Це була весела, житєрадісна жінка високої культури та інтелекту. Багато часу та уваги віддала дітям. Син – Лев Левків – педагог, протягом 18 років працює в Школі мистецтв у Винниках.  Донька Ольга Ліщинська – дизайнер-поліграфіст. Марія Михайлівна любила життя. Тішилася дітьми і п’ятьма онучками. Дочекалася й правнучки.

Її серце зупинилося після важкої хвороби. Марія Левків згасла за кілька місяців. І два місяці жінка не дожила до золотого весілля.

Світла пам’ять про ПЕДАГОГА з великої літери залишиться у багатьох поколінь винниківчан, яким поталанило бути її учнями.

Ольга Годунько, подруга, колега по роботі:

Сумно дуже. Ми були сусідами. Подругами. Колегами по роботі в СЗШ № 47. Були поряд протягом усього життя. З дитинства бавилися у школу. По черзі були вчителями. Дитяча мрія кожної з нас стала професією на все життя. Марія вивчилася на філолога. Завжди знаходила спільну мову і з учнями, і з батьками. Проводила цікаві уроки української мови та літератури. Вивчаючи теми, пов’язані з фольклором, любила заспівати обрядові пісні, коломийки. Вона гарно співала, грала на фортепіано. Усі її любили та поважали. Пригадую літературний вечір, присвячений творчості Лесі Українки. Учні Марійки читали вірші поетеси як справжні артисти. Вона була творчою людиною, хорошою людиною. Сумно…

Оксана Демус (Брода), колишня учениця:

Легко говорити про цю світлу і прекрасну людину. Про справжню вчительку від Бога. Але й важко, бо її вже немає з нами. Дуже добре пам’ятаю цей перший вересневий день, коли вперше побачила Марію Михайлівну – вчительку 1-Б класу СЗШ № 29, її усмішку та добрі очі. Через усе життя несу настанови, які давала ця чудова людина. Щодня хотілося йти до школи, бо Марія Михайлівна розповідала щось цікаве.

Вона була і вимогливо, і люблячою водночас. Пам‘ятаю, що я була дуже сором‘язливою, боялася зробити помилку в зошиті, проте завжди отримувала від Марії Михайлівни підтримку і заохочення.

Марія Михайлівна навчила нас головного – бути людьми! Світлу пам’ять про неї пронесемо в серці все життя.

            1-Б клас, СЗШ № 29, 1979 р.

Наталія Василишин, подруга:

Ми були знайомі з Марійкою ще з того часу, коли вона вчилася в нашій школі (№29), де я працювала піонервожатою. Вона була дуже активна, гарно співала, була диктором шкільного радіо. Ніхто ніколи не чув від Марії поганого слова, була життєрадісна, щира, добра, завжди старалася допомогти. І з тих шкільних років ми дружили все життя – до її останніх днів. Разом відвідували виставки, концерти, презентації, ходили один до одного в гості, радилися і підтримували. Прикро, що не стало такої хорошої людини.

P.S. Дякуємо за допомогу  в підготовці матеріалу родині Левківих. Будемо вдячні, якщо  читачі, які знали Марію Михайлівну Левків, додаватимуть свої спогади і фото в коментарях до статті.

visnyk
ADMINISTRATOR
PROFILE
Лариса КУБСЬКА

Дивіться також

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов'язкові поля позначено *

Cancel reply

Останні новини