Недавній спалах кору змусив людей переглянути свою думку щодо щеплень

Недавній спалах кору змусив людей переглянути свою думку щодо щеплень

Із прадавніх часів людство зауважило, що людина, яка перехворіла певною хворобою в майбутньому стає несприятливою до цієї хвороби. Сучасна наука вивчила це явище. Факт виникнення стійкості до певних захворювань відноситься до інфекційних захворювань.  При потраплянні в організм людини збудника хвороби імунна система починає вивчення чужорідного «об’єкта».  В процесі цього вивчення в організмі людини виробляються особливі

Із прадавніх часів людство зауважило, що людина, яка перехворіла певною хворобою в майбутньому стає несприятливою до цієї хвороби.

Сучасна наука вивчила це явище. Факт виникнення стійкості до певних захворювань відноситься до інфекційних захворювань.  При потраплянні в організм людини збудника хвороби імунна система починає вивчення чужорідного «об’єкта».  В процесі цього вивчення в організмі людини виробляються особливі комплекси для нейтралізації чужинця. Після перенесенного інфекційного захворювання в організмі людини залишаються жити ці комплекси (антитіла) і при повторному проникненні в організм цієї ж інфекції ми вже маємо готові антитіла, які відразу включаються в роботу, і не дають збудникам проявитись  у вигляді захворювання.

Методом створення імунітету проти певних інфекційних хвороб є вакцинація (щеплення).

Дієвість вакцинації було вперше виявлено народною медициною.

З давніх часів в Індії та Китаї практикували інокуляцію (введення живих мікроорганізмів у тканини людини) – щеплення рідиною з пустул хворих на легку форму натуральної віспи. Недоліком інокуляції було те, що з інокуляційним матеріалом вводився патогенний неослаблений вірус, що інколи призводило до летальних випадків.

В Англії існувала прикмета, що доярки, які перехворіли на коров’ячу віспу (яка не є небезпечна для людини), ніколи не захворюють на натуральну віспу, яка свого часу була поширеним смертельним та інвалідизуючим інфекційним захворюванням людей.

Англійський аптекар і хірург Едвард Дженнер вирішив перевірити правильність цієї прикмети своїми дослідженнями і повністю підтвердив її вірність.

14 травня 1796 року Дженнер прищепив вміст пухирця коров’ячої віспи 8-річному Джеймсу Фіппсу, а через півтора місяці – вміст пухирця від хворого на натуральну віспу. І хлопчик не захворів, тобто Дженнер зробив хлопчикові інокуляцію вірусу коров’ячої віспи. Сам Дженнер переніс інокуляцію вірусу натуральної віспи у 8-річному віці й, маючи імунітет від неї, на собі перевірити правильність своєї гіпотези не міг. Так було експериментально доведено можливість відносно безпечних профілактичних щеплень.

Проте у той час даний метод мав обмежені можливості, оскільки він базувався на випадковості, що полягає в існуванні в природі двох споріднених хвороб різної сили. Лише через сто років французькому мікробіологу Луї Пастеру вдалося цілеспрямовано ослабити патогенність збудників інших захворювань і приготувати з них препарати для щеплень. У 1881 році він створив захисні препарати проти сибірки, а в 1885 році – проти сказу.

Саме Луї Пастер запропонував називати такі препарати вакцинами, а процедуру їхнього використання – вакцинацією (від лат. vacca – корова).

У 1924 році в Радянському Союзі було видано закон про обов’язкову вакцинацію та ревакцинацію. Відмовитися від щеплень було неможливо, їх проводили майже всім дітям.

Всі покоління, народжені після Другої світової війни, були щеплені від туберкульозу, дифтерії і поліомієліту. Також до 1979 року всі діти щеплювалися  від віспи.

У другій половині 1980-х – на початку 1990-х років в Україні рівень вакцинації дітей до  року знизився – всього 50-60% щеплених від дифтерії і 76-92% щеплених від кору. Це було пов’язано з частою відсутністю вакцини, особливо в сільських лікарнях.

Проте до 2003 року українці вакцинувалися майже повністю (дані Всесвітньої організації охорони здоров’я).

У результаті активної роботи пропаганди проти вакцинації засобів масової інформації з 2008 року почалися розпочалися масові відмови від щеплень.

Що маємо в результаті? За останні 10 років кількість вакцинованих дітей в Україні зменшилася майже в 4 рази. Тепер наша країна займає одне з останніх місць у світі, між Суданом і Екваторіальною Гвінеєю. Нас обігнали такі країни, як Нігерія, Чад і Сирія.

А колективний імунітет  працює при рівні вакцинації понад 95%,  і тільки тоді епідемії не виникають.

Як наслідок масових відмов від щеплень проти кору в Україні розпочалась епідемія, яку вже понад рік не можна подолати. Загалом із 6 грудня 2018 року до 25 квітня 2019 року на кір в Україні захворіло 43783 людини – 20 359 дорослих і 23 424 дитини. Від ускладнень кору померло 16 осіб.

Від початку року вакцинувалися КПК понад 200 тисяч людей. Україна за підсумками 2018-го очолила десятку країн, де захворюваність на кір зросла найбільше порівняно з попереднім роком.

У найближчий час прогнозуються спалахи дифтерії, правцю… А ці захворювання призводять, в кращому випадку, до інвалідизації.

В Україні є обов’язкові щеплення проти десяти хвороб: туберкульозу, кашлюку, дифтерії, правцю, гепатиту В, кору, краснухи, епідпаротиту, поліомієліту, гемофільної інфекції. У той же час в країнах Євросоюзу обов’язковими є від 13 щеплень  в Австрії до 17 у Великобританії. А загалом на сьогодні розроблені вакцини від 26 хвороб, але частина з них є рекомендованими.

Недавній спалах кору дещо змінив ситуацію, змусивши батьків переглянути свою думку щодо щеплень. Можливо, варто задуматися про безпеку своєї дитини та захистити її від інфекційних захворювань за допомогою вакцинації, як це робиться в усьому світі.

visnyk
ADMINISTRATOR
PROFILE
Юрій ГУЛА, заступник головного лікаря з материнства і дитинства КНП «6-а МП м. Львова»

Дивіться також

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов'язкові поля позначено *

Cancel reply

Останні новини