Десятирічна винниківчанка Аня Кіячик виграла 60 медалей, більшість яких – «золоті»

Десятирічна винниківчанка Аня Кіячик виграла 60 медалей, більшість яких – «золоті»

Анна Кіячик розпочала займатися бальними танцями в чотири роки в Клубі спортивний бальних танців «Ніка», що діє у ЛДШМ № 9. За неповних шість років дівчинка досягла неймовірних результатів: здобула 60 медалей, з яких 80 відсотків – «золоті». Розмовляємо з мамою і донечкою-чемпіонкою. Які найцінніші нагороди в скарбничці Ані? Чотири «золоті» медалі з Чемпіонату світу,

Анна Кіячик розпочала займатися бальними танцями в чотири роки в Клубі спортивний бальних танців «Ніка», що діє у ЛДШМ № 9. За неповних шість років дівчинка досягла неймовірних результатів: здобула 60 медалей, з яких 80 відсотків – «золоті». Розмовляємо з мамою і донечкою-чемпіонкою.

  • Які найцінніші нагороди в скарбничці Ані?
  • Чотири «золоті» медалі з Чемпіонату світу, що відбувся в Чехії, і «золото» з Чемпіонату Європи в Польщі.
  • Аню, в якому класі ти навчаєшся? Які оцінки отримуєш? Мабуть, не вистачає часу на навчання?
  • У 4-Г класі СЗШ № 29. Я відмінниця. Мені подобається вчитися. А часу, справді, маю мало. Тому намагаюся уроки вивчити швидко, бо тричі на тиждень займаюся бальними танцями в тренера Андрія Гаранта.
  • 60 нагород за неповних шість років – це надзвичайний результат. Тетяно, пригадайте, коли донька вперше взяла участь у змаганнях на паркеті.
  • В 4,5 роки. Змагання відбувалися в Івано-Франківську. Ані нелегко далася дорога, але вона мужньо витримала й гарно виступила.
  • Аню, ти виступаєш зі сольними танцями. Не образливо, що танцюєш без партнера?
  • Зовсім ні. Навіть краще. В мене було багато партнерів – десь п’ять-шість. Але виходило так, що я їх всіх перетанцьовувала. Тому рада, що виступаю соло. А партнер може помилитися і – пара програла.
  • Наприклад, у Чехії 90 відсотків дітей представляють сольні виступи, – додає Тетяна. – Так кожній дитині (не залежно від статі) є як себе показати.
  • Це мама захотіла, щоб ти танцювала?
  • Так. Але мені відразу сподобалося.
  • Тетяна: втілила в дочці свою мрію. Я займалася бальними танцями десять років. Кинула, бо не було партнера. Та й тоді був інший час і не організовували стільки конкурсів і змагань. А зараз ми впевнено рухаємося до майстерності та нагород.
  • Тетяно, у вашій сім’ї є ще один чемпіон – син Данило.
  • Так. Маємо стенд, який поділений навпіл. В одній частині зберігаються медалі Ані, а в іншій – Данила. Син навчається у восьмому класі. Танцює в парі з Юстиною Сливкою. Якщо чесно, хоч і має чимало золотих нагород, але каже, що займається танцями, бо я прошу та й не хоче підвести партнерку, з якою танцює багато років. Він у бальних танцях з п’яти років. Наші дітки – гордість нашої родини.
  • Тетяно, конкурси – це не тільки радість за перемоги, а й чималі витрати.
  • Бальні танці – дорогий вид спорту. І фінансово, і часу забирає багато. Але привозимо чергові нагороди – й радості немає меж. Коли є успіхи, хочеться досягати ще більше.
  • Аню, ти брала участь у конкурсах в різних містах України, Чехії та Польщі. Вистачало часу на екскурсії? Де найбільше сподобалося?
  • Конкурси не обмежували тільки змаганнями. Завжди був час на екскурсії. Особливо сподобалося в Чехії, бо там був крутий аквапарк!
  • Що найбільше вдається танцювати?
  • Мені подобається стандартна програма – танго, повільний вальс, віденський вальс, квік-степ.
  • Тетяна: неодноразово на конкурсах судді звертали увагу, що Аня на свій вік танцює дуже багато складних елементів. Навіть на Чемпіонаті світу в Чехії донька вирізнялася серед інших складністю танців. Ми маємо хорошого тренера. Андрій Гарант бачить, що вона виконує різні рухи й постійно їх ускладнює.
  • А якісь кумедні історії на конкурсах траплялися?
  • Одного разу під час танцю в мене злетів танцювальний мешт. Спочатку хотілося заплакати, але швидко опанувала себе й дотанцювала в одному мештику.

Смішний випадок трапився в Чехії. Коли  озвучували номери учасників, ми не розуміли мови, а тренер подивився на табло і сказав, що до виступу ще довго.

Я роззулася, щоб ноги відпочили. Аж тут мама побачила, що на паркет вийшли мої суперниці. Вона швидко взула мені танцювальні мештики, побігла до танцмайданчика й перекинула мене через огорожу. І я почала танцювати з іншими дітьми.

  • Добре, що нас не дискваліфікували, – каже Тетяна. – Мабуть, все сталося дуже швидко, й судді не встигли опам’ятатися. За умовами конкурсу, спочатку діти танцювали всі разом. А другий танець вже по два учасники. То на другий ми вже не запізнилися.
  • Тетяно, у вас бійцівський характер.
  • Ну шкода було б подолати стільки кілометрів, довго готуватися й не використати свій шанс. Загалом цей вид спорту дуже дисциплінує. Це важка, виснажлива щоденна праця. Тільки уявіть, що на одному змаганні доводиться танцювати 24 рази! Траплялося виходити на паркет о другій годині ночі, бо конкурс не могли розпочати через проблеми з музикою, а вставати о п’ятій ранку на нові змагання.
  • А де ви працюєте?
  • В СБУ. Лікарем. До речі, Аня стала переможницею конкурсу «Таланти СБУ».
  • Аню, танці займають багато часу. А ще якісь заняття є в твоєму розкладі?
  • Я ще вчуся грати на фортепіано в Школі мистецтв. Займаюся в третьому класі у викладача Віри Романюк. А ще я вчу англійську й дуже люблю малювати. Мама обіцяла записати мене на гурток.
visnyk
ADMINISTRATOR
PROFILE
Розмовляла Лариса КУБСЬКА

Дивіться також

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов'язкові поля позначено *

Cancel reply

Останні новини