28 травня 1984 року у львівській в‘язниці на 71 році життя відійшов у вічність Антін Григорович Поточняк.

Цей, знеможений катуваннями, голодом, побоями, чоловік був священиком УГКЦ і багато років служив на парафії у Винниках.

А народився Антін Поточняк у 1912 році в місті Стрий, що на Львівщині. У 1931 році вступив у Духовну академію, закінчивши її у 1936 році. Був висвячений на священика у селі Підлютому митрополитом Андреєм Шептицьким.

У радянські роки йому було запропоновано зрадити рідну греко-католицьку церкву й перейти на службу в московську. Антін Поточняк категорично відмовився й відтоді розпочався його мученицький шлях комуністичними таборами.

Тодішня безбожна влада запроторила винниківського священика в одне з найжахливіших місць на землі – Воркуту. Там він працював на найважчих роботах. І так мордувався сім років. Згодом були короткі й не дуже періоди на волі – серед рідних. І завжди він виконував свої священицькі зобов‘язання перед людьми й Богом. 1958 рік – знову в‘язниця – три роки. 1965 рік – п‘ять років комуністичних концтаборів і стільки ж – позбавлення громадянських прав. 1983 рік – знову арешт через те, що Антін Поточняк не мав радянського паспорта. І це вже був його останній термін. Серце священика не витримало важких випробувань: катувань, фізичного насильства, важкої праці, постійного переслідування й слідкування за ним стукачів і кадебістів.

28 травня завершився його земний шлях у камері львівської в‘язниці. Ось так окупанти переслідували всіх людей, які мали  іншу віру, думку, громадську позицію тощо. Кажуть, що на обличчі священика навічно закарбувалася гримаса болю. Тому певно не знаємо як і за яких обставин він відійшов у кращий світ. Можливо кадебісти або знавіснілі кримінальники навмисне позбавили його життя.  А можливо від усього  пережитого в московському пеклі просто зупинилося його виснажене стражданнями зболене серце.

Родина Антіна Поточняка й зараз мешкає у Винниках.

Знаємо та пам‘ятаємо! Вічная пам‘ять!