«Винниківський Вісник» продовжує публікувати матеріали зі спогадами старожилів нашого міста  про минувшину. Сьогодні пропонуємо читачам розповідь мешканця Винник Мирослава Тички (1936 року народження) лише про один епізод із кількарічної німецької  окупації нашого міста. Стосується він страшних подій знищення гітлерівцями місцевих євреїв.

Зі спогадів  винниківських старожилів знаємо, що в згаданий період у Винниках було єврейське гетто (див. фото – сучасний вигляд). Але винниківських євреїв утримували у Львові, а тут перебували люди цієї національності з інших населених пунктів. Біля винниківської діброви їх розстрілювали (зі спогадів винниківчан також знаємо, що винниківських євреїв страчували у лісі біля дріжджового заводу й їхні тіла там і спалювали).

«Я,  тоді ще маленький хлопчик, мав друзів, які мешкали неподалік винниківської діброви, – мовить пан Мирослав Тичка. – І якось  пішов до них (до Богдана Гарапи й Ореста Йони). Згодом я вирішив погуляти в лісі, адже до нього було дуже близенько. Перебуваючи в густій тернині саме на околиці діброви, я почув людський лемент. Через дуже густу тернину я побачив  військового у німецькій формі, який вів на страту єврея з винниківського гетто. Коли вони наблизилися до лісу, то військовий без жодних вагань приставив до голови своєї жертви пістолета й вистрелив. Після цього він вмочив у крові страченого єврея  кусник хліба й зі словами про звершення помсти (а пан Мирослав добре розумів німецьку мову) з‘їв його. Я, наляканий побаченим страхіттям, ще більше затаївся. Згодом, коли вже перебував удома й розповів про це батькові, то ще й отримав від нього «на горіхи». Адже вояк міг убити й мене. Через деякий час я почув від людей, що згаданий військовий був чехом за національністю й так жорстоко мстився на євреях за свою родину. Люди казали, що колись євреї знищили його сім‘ю. Але більше жодних подробиць про цю історію я не знаю».

Трагічні події сорокових і початку п‘ятдесятих років минулого століття кардинально змінили етнічний склад населення Винник. Польська та єврейська громади в цей період майже зникли. Німецька громада, яка проживала тут понад 150 років, також згідно домовленостей Гітлера та Сталіна, назавжди покинула терени Винник. Натомість, тут з‘явилося багато етнічних росіян, також у Винниках з‘явилося дуже багато вихідців із Закерзоння, людей зі Східної України.

Знаємо, що 90 відсотків людей, які у вказаний період оселилися у Винниках, пережили різні трагедії. Адже всіх їх зірвали з рідних осель жахливі події Другої світової війни, реперсії, Голодомор, сталінське розкуркулення та колективізація.