75 років тому було спалено село Сухоріччя

75 років тому було спалено село Сухоріччя

У ці липневі дні виповнилося 75 років від кривавих подій у селі Сухоріччя, яке розташовано неподалік Винник і поміж селами Верхня і Нижня Білка та Борщовичі. Саме в цей період на село нападали банди озброєних поляків, які вбивали в Сухоріччі тамтешніх українців і палили їхні будинки та всі господарські споруди. Знаємо з церковної метрики, що

У ці липневі дні виповнилося 75 років від кривавих подій у селі Сухоріччя, яке розташовано неподалік Винник і поміж селами Верхня і Нижня Білка та Борщовичі.

Саме в цей період на село нападали банди озброєних поляків, які вбивали в Сухоріччі тамтешніх українців і палили їхні будинки та всі господарські споруди.

Знаємо з церковної метрики, що саме 19 липня 1944 року від кулі польського бандита загинула мешканка Сухоріччя Анна Прийма. Знаємо також, що поляки цього дня стріляли в безборонну жінку з лісу зі сторони Білки.

Станом на літо 1943 року в Сухоріччі було 580 українців, 500 латинників. Жили з поляками українці в мирі й злагоді. Але перед відходом німців тамтешні поляки розпочали криваву різанину українців.

Ще в травні польські банди почали палити це село. Та українці почали запекло боронити себе й свої житла. Другий напад стався 29 червня 1944 року. І 2 липня нападали поляки. Зрештою наприкінці липня їм вдалося зламати опір українців і повністю спопелити українську частину цього села.

Під час нападів поляки грабували українців, хапали все, що могли.

Після того, як різанина вщухала, на територію спаленого бандитами села збігалися німецькі солдати, які перебували на залізничні станції у сусідніх Борщовичах. Вони й дограбовували все, що ще могли знайти, а саме: збіжжя, овочі, фрукти, домашню живність. Старші люди з навколишніх сіл згадують, що німці тішилися з цієї різанини й шкодували, що в інших села цього нема. Бо хотіли більше свіжого м‘яса: курей, гусей, качок.

Під час усіх нападів українці Сухоріччя втікали в інші села, хапали поспіхом усе, що вдавалося врятувати від банди. Але хату ж не забереш. Загалом від рук поляків в цей період загинуло шестеро чоловіків і троє жінок. 40-річного директора школи Павла Кондрука, який намагався ховатися на другому поверсі будівлі, зловили, зв‘язали колючим дротом і живцем спалили. Старенькі дідусі Леськів, який був дяком, і Демко ховалися в підвалі. Та їх знайшли й холоднокровно розстріляли. Стефанові Матвіїву куля розірвала живіт і він довго конав у страшних муках. Також було вбито Марію Кочергу. Інших прізвищ загиблих українців люди вже не пам‘ятають.

Але відомо, що тамтешнім полякам зброю скидали з московського літака, люди бачили це.

Є також інформація, що в цей період у Борщовичах перебував відділ української дивізії «Галичина». Німецька влада категорично заборонила нашим військовим втручатися в згадані страшні події. Але наші хлопці-вояки попри заборону поспішили в Сухоріччя й дали перцю польській банді.

Ось так чужинці нищили українців на  рідній землі, грабували.

Це ж зараз робить на Донбасі Росія, яка всілякими способами намагається налаштувати в Україні українців проти своїх братів, угорців проти українців на Закарпатті тощо. Тому не піддаваймося на ці провокації. І пам‘ятаймо, що лише в своїй державі матимемо спокій і добробут. Бо від чужинців нам добра не було й не буде!

visnyk
ADMINISTRATOR
PROFILE
Володимир ГАВРИЛІВ

Дивіться також

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов'язкові поля позначено *

Cancel reply

Останні новини