Є люди, які тихенько працюють, не прагнуть слави і не кричать про свої здобутки. Але вони світяться і вміють якоюсь незрозумілою силою запалити інших… Сьогодні відійшла у вічність  саме така людина.

Помер засновник і багаторічний художній керівник народного ансамблю танцю «Прикарпаття», відмінник освіти України, талановитий хореограф, педагог від Бога, який присвятив себе розвитку і збагаченню українського народного танцю та вихованню молоді Винник, Марк Михайлович Гарц (16 березня 1950 р. – 11 червня 2020 р.).

Не одне покоління винниківських дітей і молоді Марк Гарц ненав’язливо закохав у народні танці, а одночасно навчив їх дружити, бути людяними та порядними.

Ансамбль народного танцю «Прикарпаття», який тішив і тішить винниківчан до сьогодні, має свою історію. Заснований він у 1984 році. Але з’явився не за один рік і не просто так. М. Гарц працював у Винниках 34 роки.

Закінчивши училище культури, влаштувався на роботу керівником народного ансамблю «Мрія». Концертмейстером там працював Ігор Патер, який розповів, що у Винниках потребують керівника хореографії.

У 1979 році Марк Михайлович почав працювати вчителем ритміки у СШ № 29 на запрошення тодішнього директора школи Петра Лісного.

Я добре пам’ятаю перші уроки ритміки, на яких високий і дуже строгий чоловік роз’яснював нам, першокласникам, як правильно тягнути носочок, «тримати» спину, рухатися під музику. Багато дітлахів приходило на його уроки, як на свято. Деякі, звичайно, ніяк не бажали освоювати науку танцю. А він зі всіх сил намагався зробити все, аби школярі полюбили народний танець, залучав до різних виступів… Постійно бачачи запальні танці учнів СШ № 29, до Марка Гарца почали проситися учні з інших шкіл Винник. Отож, виник колектив «Прикарпаття» без примусу – природно.

Марк Михайлович «жив» роботою, тому й не дивно, що пам’ятає кожного свого учня. І, до речі, й вони його шанували і підтримували.

…У 1989 році ансамблю присвоєно звання «Народний художній колектив» за активну участь у відродженні та примноженні надбань української національної культури та високий художній рівень. Через два роки дитячій танцювальній студії ансамблю «Юнь Прикарпаття» присвоєно звання «Зразковий художній колектив».

Марк Гарц є постановником танців західного регіону України, а також традиційних танців Центральної України: «Вітальний танець», гуцульський танець «Решето», подільський танець «Клин», «Винниківська полька», українська кадриль «Дев’ятка», український танець «Козачок», гуцульський танець «На полонині», український танець «Вітерець», «Буковинський святковий», словацький танець «Вєсєліца», закарпатський танець «Тропотянка», дівочий танець «Галичанка», український танець «Гопак».

За час творчої діяльності ансамбль «Прикарпаття» неодноразово був переможцем районних, міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів, активним учасником концертів, фестин, свят.

Розквіт колективу припадає на 90-ті роки. Зокрема, у 1994 році став лауреатом міжнародного фольклорного фестивалю «Де Латіна» в Іспанії, у 1995 – лауреатом міжнародного фестивалю «Слов’янський вінок», 1996 – лауреатом хореографічного фестивалю «Від Волги до Дону» в Росії, у 1998 – лауреатом міжнародного фольклорного фестивалю «Краков’як» у Польщі.

Про наступні роки Марк Гарц згадував з болем. Його бажання вчити дітей натикалося на глухі стіни нерозуміння, він навіть думав зайнятися іншою діяльністю, забути про танці: не було залу для занять, втрачена костюмерна. Та знайшлася людина, яка підтримала.

Так з 2001 року ансамбль «Прикарпаття» завдяки розумінню і вболіванню за винниківських дітей Ольги Соколик розпочав працювати у Будинку дитячої та юнацької творчості м. Винники. Працював у непристосованому залі, в тісняві, без належних умов для юних танцюристів. Але найбільше, що ятрило душу Марка Михайловича, — втрата сценічних костюмів, які колись пошили спонсори – тютюнова фабрика.

Марк Михайлович розповідав, що найбільша його мрія – заняття в облаштованому просторому залі, адже специфікою танцювальних колективів є те, що окремо потрібно займатися з хлопцями і дівчатами, солістами.

«У мене болить душа за майбутнє нашого ансамблю, дуже хочеться його зберегти”, – говорив він в одному з інтерв’ю «Винниківському Віснику».

Педагогічного таланту за гроші не купиш, як і бажання працювати з дітьми. Колишня слава колективу «Прикарпаття» спонукала випускників віддавати на танці в БДЮТ вже своїх дітей.

М. Гарц працював у Будинку дитячої та юнацької творчості до 2013 р.

Але його у Винниках бракувало. У 2018 році “Прикарпаття” відновили за ініціативи Романа Опалевича, Андрія та МартиШніцерів. Радо підтримав ініціативу акомпаніатор «Прикарпаття» Олег Домазар. На перше заняття до Марка Гарца прийшло два десятки колишніх учнів, найстаршому з яких було 44 роки. Улюбленому вчителю довірилися люди різних професій – священик, ювелір, адвокат, музикант, викладач англійської мови, торговельний агент, менеджер-логіст, хірургічна медсестра, продавець-консультант та ін.

Зараз колектив за підтримки директора Наталії Вінярської репетирує в Народному домі м. Винники.

Завдяки Марку Михайловичу у Винниках сьогодні є потужний колектив, що має здобутки й на міжнародному рівні, –  «Карамель». Його керівник – Христина Мелимук – каже, що її шлях у педагогіку танцю почався завдяку М. Гарцу: «Марк Михайлович запросив мене у “Прикарпаття”, тоді ще студентку другого курсу, працювати його помічником. А потім порадив створити свій колектив, але не народної, а сучасної хореографії. Помітив у мені потенціал щодо сучасних танців. З того часу я працюю з дітьми в БДЮТі».

«Марк Михайлович зародив у нашому містечку народну хореографію. Саме завдяки йому ми маємо у Винниках стільки танцюристів – аматорів, а також і професіоналів. Я також маю честь бути вчителем-хореографом і за це дякую моєму ВЧИТЕЛЮ – Марку Михайловичу! Шкодую, що наша танцювальна родина “Прикарпаття” втратила батька, учителя, наставника і життєвого порадника… Ви будете жити у танцях, які ви створили для нас, ви будете жити в нашій пам’яті… Спочивайте з Богом. Вічная пам’ять», – зазначила винниківчанка Оксана Козій, яка зараз живе та працює в Греції.

Народний ансамбль танцю «Прикарпаття» – приклад того, як багато десятиліть поспіль може об’єднувати танець, якщо керує процесом творчого розвитку умілий педагог і просто хороша людина!

Пам’ятаємо, любимо, молимось, сумуємо, співчуваємо рідним і бльзьким! Нехай земля буде пухом. Вічная пам’ять.