«Винниківський Вісник» повідомляв про те, що поліція зверталася до громадян з проханням  допомогти встановити місцеперебування 17-річного Дениса Лагодича, який 13 липня ц.р. близько 22 години вийшов з дому та не повернувся.

Денис Лагодич є мешканцем села Гринів Пустомитівського району на Львівщині.

Стало відомо, що підлітка правоохоронці зустріли на одному з блокпостів неподалік міста Слов‘янськ. З‘ясувалося, що хлопчина вирішив захистити Україну, рідний народ і свою землю від лютого російського ката-окупанта. Звернімо увагу: не робив собі якоїсь «карти поляка» , не шукав способу виїхати кудись із рідної України, де спокійніше й життя значно ситніше. Де щодень не гинуть від рук московських катів найкращі сини України. Ні! Дитина так перейнялася долею рідного народу, що покинула рідний дім і подалася на Донбас.

І це тоді, коли більшість українців вибрали собі президента, який навіть боїться назвати дику Росію – країною-агресором! Порівняйте цього президента і нашого прекрасного юнака! Чи не соромно зараз тим, що повірили людині, яка запевняла, що знає, як миттєво зупинити війну на Донбасі (перестать стрелять!!!). Чи може вівця керувати левом? Гадаю, що це риторичне запитання.

А ми, дорослі, маємо не виробляти собі «карток поляка» й не видумувати інших способів, щоб підло зректися своєї землі, своїх людей, а твердо захищати рідну Україну. Будьмо ж усі, як цей мужній і щирий юнак Денис Лагодич!

Хочу нагадати зараз про знаменитого Миколу Лемика, який маючи лише 18 років, знищив у Львові московського ката, цим відплативши за загиблих від Голодомору українців. Коли юнак ішов на смерть, бо було мало шансів йому повернутися з відплатної акції живим, то просив, щоб керівники ОУН придбали йому… нові шкарпетки. «Не хочу, щоб наші люті вороги, побачивши мене мертвим ще й не сміялися, що я в порваних шкарпетках, – мовив юний тоді Микола Лемик. – Не хочу щоб мали привід глузувати з українців».

Ось такі у нас є герої. І пам‘ятаймо, що Путіну потрібні саме наші діти. Бо в Росії від непомірного алкоголізму все живе, все, що мало б мати хоча б якийсь здоровий глузд – вимирає. Тому цей кадебіст так преться в Україну. Йому потрібна вся наша молодь. Для важкої праці в Сибіру й Заполяр‘ї, для того, щоб перед їхніми «заградітєльними отрядами» кидати наших юних хлопчиків у бій в Чечні, на кордоні з Китаєм і ще Бог знає де. Бо орда звикала панувати й грабувати. Працювати й важко набувати добро вона просто не може.

Силою зброї вони нас не візьмуть. Тому їхня надія лише на обман (згадаймо страшну долю Запорізької Січі та її гетьмана Калнишевського, згадаймо постійну брехню Леніна, щоб здобути Україну).

Та знаймо, що коли в Україні підростають такі діти, як Денис Лагодич, ця країна має прекрасне майбутнє.