У Винниках вулицю назвали на честь замордованого більшовиками педагога Василя Лученка

У Винниках вулицю назвали на честь замордованого більшовиками педагога Василя Лученка

У четвер, 20 серпня, у Винниках відбулася чергова сесія міської ради. Про це повідомили у Винниківській міській раді. Серед питань, які розглянули депутати, були й про присвоєння назв вулицям у Винниках. Депутати підтримали пропозицію про присвоєння назви провулку в районі вулиці Сухомлинського (неподалік СЗШ №29) імені Василя Лученка. Василь Лученко – мешканець Винник, педагог, який

У четвер, 20 серпня, у Винниках відбулася чергова сесія міської ради.

Про це повідомили у Винниківській міській раді.

Серед питань, які розглянули депутати, були й про присвоєння назв вулицям у Винниках.

Депутати підтримали пропозицію про присвоєння назви провулку в районі вулиці Сухомлинського (неподалік СЗШ №29) імені Василя Лученка.

Василь Лученко – мешканець Винник, педагог, який загинув смертю мученика від рук радянських солдатів під час їхньої втечі у червні 1941 року.

Згадаймо, як це було. Отож, літнього дня, 28 червня 1941 року, на залізничній станції у Винниках (на місці, де тепер розташована пожежна частина) у потяг вантажилися червоноармійці. Вони саме  панічно втікали від німців. Допоки тривала посадка, деякі радянські військовики вдиралися в найближчі до залізниці житлові будинки й мордували їхніх мешканців. Зокрема, свідки цього дня бачили й письмово засвідчили згодом, що кілька червоноармійців через сад увірвалися в будинок 70-річного вчителя-пенсіонера Василя Григоровича Лученка.

Старенького на цей час чоловіка нелюди погнали в його ж садочок. Він  робив спроби вирватися з рук катів, але вони його жорстоко побили прикладами рушниць й одразу ж розстріляли. Кривава драма тривала далі. Московські нелюди проникли в будинок ще одного пенсіонера на той час – 74-річного лікаря Становського. Убивши його, нелюди за волосся витягнули з хати його важкохвору й  паралізовану тещу та рідну сестру його дружини, яка  була також уже в поважному віці.

Під час кривавої розправи, згадують очевидці, жінки весь час молилися. А та, що була паралізованою, намагалася захиститися від катів зі сходу розп‘яттям. Але цього дня вороги не знали жалю: нещасних жінок також розстріляли.  Їм до рук потрапив і 56-річний Теодор Іванович Сеньків, який мешкав неподалік вокзалу. І його замордували червоні кати. У цей час неподалік у полі працювали чоловік і жінка, які були місцевими мешканцями й жили, зі слів свідків, на теперішній вулиці Галицькій у Винниках (народна пам‘ять зберегла тільки прізвища замордованих – Корабова та Саварин). Їх також червоноармійці холоднокровно розстріляли.

Родина Василя Лученка й зараз мешкає у Винниках.

Також отримали назви ще дві винниківські вулиці, а саме: Затишна та Букова.

visnyk
ADMINISTRATOR
PROFILE
Володимир ГАВРИЛІВ

Дивіться також

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано. Обов'язкові поля позначено *

Cancel reply

Останні новини