Сьогодні, 28 грудня, виповнилося 80 років шановній Вірі Олексіївні Голіян.

Цю чудову жінку знає чи не кожний мешканець Винник. Адже пані Віра практично чи не все своє життя працює на місцевій пошті. Ця прекрасна й мила жінка щодень приносить у домівки винниківчан  листи, газети, журнали й пенсії.

Своєю самовідданою працею вона, справді, приносить людям радість. Чи не  в кожному винниківському помешканні її завжди з нетерпінням чекають. Адже кожній людині потрібні гроші, а пані Віра приносить таку бажану пенсію. Кожна людина чекає на звісточку від рідних і близьких людей. А пані Віра принесе поштівку, телеграму або такий бажаний лист від найріднішої людини. А скільки радості від газет і журналів, які також чи не в кожний винниківський дім приносить пані Віра Голіян.

Не дивлячись на такий поважний вік, ця чудова тендітна жіночка продовжує працювати та несе радість у кожну винниківську оселю.

І не завада їй ні поважний вік, ні сніг, ні дощ, ні інші перешкоди.

Неодноразово траплялися під час роботи в нашої ювілярки й дуже прикрі випадки. Декілька разів на неї накидалися розлючені собаки, завдаючи  беззахисній жіночці важких травм. Але найбільшу прикрість їй завдали люди. Одного разу  місцеві пияки відібрали в неї її сумочку з грішми для виплати пенсій!. Та саме в цю мить на  шляху мужньої поштарки зустрілися й добрі люди, які зуміли наздогнати грабіжників і повернули всі гроші! А ще колись вона потрапила в автоаварію на вулиці Яворницького. Тоді водій «Укрпошти», не впоравшись із кермом, врізався в паркан. І хоча пані Віра була травмована та все ж продовжила працювати.

Цікаво, що пані Віра мешкає у Винниках із 1963 року. Разом із чоловіком (нині покійний) виховала двох синів, дочекалася п‘ятьох внуків і чотирьох правнуків.

І всі її  вісімдесят  років пролетіли у клопотах і проблемах, немов одна мить!

Народилася й виросла пані Віра (28.12.1940 року) в селі Луги, що на Стрийщині. Батько Олексій і мама Анастасія виховали восьмеро дітей. Згадує пані Віра й воєнне лихоліття. Під час війни на їхньому подвір‘ї стояли німецькі вояки. А поселилися ці окупанти в їхній просторій хаті. Німецькі кухарі готували харчі на їхньому подвір‘ї для всього гарнізону. Для цього вони  брали  курей, гусей і качок у господарів, навіть не питаючи дозволу. Заради своєї безпеки  німці завжди сідали до столу  разом із їхньою сім‘єю.

А скільки страху родина пані Віри пережила, коли у величезний казан із їжею для німецьких солдатів потрапила… мишка! Німці провели ціле розслідування, бо гадали, що це чиясь диверсія (так у казан могла б потрапити й отрута).

А коли в родині пані Віри з‘явилася ще одна дитина, то німці самі організували хрестини із запальними танцями! Незважаючи на війну, холоді і голод, люди й під час війни хотіли хоча б  трішки свята!

Коли прийшли в їхнє село більшовики, то почалися депортації, вбивства. Людей вивозили на Сибір. Ось так трагічно й важко розпочиналася життєва стежина цієї прекрасної жінки-трудівниці. Та своєю працею, талантом і наполегливістю вона все переборола. І продовжує натхненно жити й працювати на радість своїй родині й усім людям.

Друзі й колеги щиро вітають шановну Віру Олексіївну Голіян із її прекрасним ювілеєм і бажають міцного здоров‘я, безмежного щастя, добробуту, родинного затишку. Несіть людям радість, шановна ювілярко, аж до свого сторіччя!

І завжди залишайтеся такою ж чудовою, веселою та життєрадісною, якою вас знають чи не усі мешканці Винник!