Прийняти те, що в Україні йде війна, і не втратити бажання творчо працювати, якнайбільше розповідаючи закордону про жахіття війни, – саме ці настанови дає собі художниця та відома майстриня колажу Уляна Щабель. У своїх роботах вона ділиться емоціями та болем від жорстокості та цинічності війни, бо, каже, мовчати важко й хочеться достукатися до мешканців інших країн і показати, як багато в Україні горя.

Багатогранність Уляни Щабель як творчої особистості

Уляна Щабельна народилася 1996 року у місті Винники Львівської області.

Закінчила Національний університет «Львівська політехніка» (2017), магістратуру в Львівській національній академії мистецтв, кафедра арт-менеджменту (2020).

Учасниця багатьох українських і міжнародних проєктів. Її творче портфоліо містить графіку, колаж, інсталяції та цифрове мистецтво. Авторські принти Уляни можна побачити та футболках і світшотах. У рідних Винниках на стіні будинку в парку є мурал «Мама», який вона намалювала разом з двома художниками.

У 2020 році Уляна Щабель відзначена Винниківською міською радою у номінації «Гордість міста».

У 2022 році працювала у «Sandwich Gallery», Бухарест (Румунія) та стала резиденткою Центру сучасного мистецтва замку «Уяздовський» Варшава (Польща).

У 2023 році взяла участь у виставці в Іспанії з роботами «Викрадені» та «НАТО, закрий небо», а також у Румунії та Польщі.

Реакція на новини підштовхувала до роботи

У перші дні повномасштабної війни, Уляна багато малювала. Якось вона зібрала малюнки, розвісила на стіні й зробила домашню відеовиставку, що розійшлася соціальними мережами. Серед робіт були кілька, що присвячені дітям, які загинули від рук окупантів, залишилися сиротами, понівечені під час бомбардувань… Це, мабуть, найболючіша тема, яка втілена в роботах «Викрадені», «Мати і дитя», «Діти війни» тощо. Твори виконані в змішаній техніці – колаж плюс графіка.

Художниця почала створювати роботи як реакцію на новини, які її найбільше вразили й перевертають свідомість усього людства. Її творчість, за словами дівчини, стала своєрідною рефлексією на те, що відбувається.

Теми робіт диктує війна

Її творчість перейшла на воєнні рейки. Створила такі серії, як «Тимчасовість», «Камуфляж», «Зворотній відлік», «Комунікація».

«Ці серії стають виразом моїх досліджень і відображають важливі аспекти людського досвіду, – зазначила молода мисткиня. – Одним із вагомих натхнень для колажів стала багаторічна робота моєї бабусі на книжковій фабриці. У відділі лабораторії вона переглядала кожну сторінку в пошуку браку. Це вплинуло на мою художньою практику. Зараз я часто створюю роботи на обкладинках зі старих книг чи сторінок».

Страх втрати спонукав шукати нову «мову» для робіт

Уляна каже, її, як і багатьох українців, переслідує страх втрати. Вона не могла відобразити ці відчуття та переживання у звичний для неї спосіб (на папері), тому спробувала передати їх в об’ємному вимірі.

«Довгий час я шукала мову, якою буду досліджувати та творити. Саме так з’явилися перші цифрові анімації, керамічні твори та картонні інсталяції, над якими я і надалі працюю та розвиваю. Вони – про тимчасовий спокій і вміння адаптуватись на певний період заради виживання. Про тривогу втратити щось важливе – рідних, дім, свободу, територію», – пояснила Уляна Щабель.

Серія робіт «Тимчасовість» – відчуття втрати, що переслідує як тінь

У картонних інсталяціях із серії «Тимчасовість» Уляна створює об’ємні структури, що переплітаються, але завжди зберігають певну легкість і переходять одна в одну – це алегорія для невизначеності, що характеризує війну.

За словами мисткині, інсталяції створені як своєрідний вираз її переживань і досліджень. Вони втілені в ідеї тривоги, що переплітається з бажанням знайти місце сталої рівноваги. Картон як матеріал допомагає виразити складні емоції через мистецтво та надаючи форму ідеї тимчасовості та втрати, яка є невід’ємною частиною війни та сучасного світу.

Резиденції в Румунії та Польщі

Одномісячні резиденції в Румунії та Польщі дали художниці змогу плідно попрацювати, познайомитися з людьми, культурою та звичаями цих країн і розказати про наші.

«Це цікавий і цінний досвід обміном інформацією, – переконана Уляна Щабель, – який також дає змогу розказати іноземцям про повномасштабне вторгнення росії на територію України та про звірства, які вона тут чинить. Мистецтво – це потужний інструмент, завдяки якому ми можемо говорити, проводити діалоги та налагоджувати контакти. Я вдячна, що від початку повномасштабного вторгнення багато мистецьких іноземних інституцій підтримали українців та українських мистецьких діячів. Це дало і дає змогу розповідати про все, що відбувається, та про міцність нашої культури, що ми є і будемо».

Софія Яцишин, вихованка гуртка журналістики Винниківської загальноосвітньої санаторної школи

P.S. Софія Яцишин – учасниця ХІV всеукраїнського конкурсу учнівських творчих робіт «Я – журналіст!» 2024 р.